Служба крові — одна з головних галузей національної системи охорони здоров'я — побудована за регіонально-територіальним принципом і складається з 68 станцій переливання крові (СПК), з них: 1 республіканська СПК, 24 обласні СПК, 2 обласних центри крові (ЦК), міський ЦК, 40 міських СПК та 600 відділень трансфузіології (ВТ), які входять до структури лікувальних закладів. Служба крові в Україні має організаційно-штатну структуру, в якій можна виділити три основні ланки.

    Перша ланка — спеціалізовані установи служби крові — підпорядковані Академії медичних наук (АМН) України, Інститут гематології та трансфузіології АМН України (Київ) та Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України (Львів). Основні їх завдання — пошукові фундаментальні наукові дослідження в галузі гематології та трансфузіології; розроблення загальної концепції розвитку служби крові України та проектів законодавчих і нормативних актів щодо служби крові; пошукові фундаментальні наукові дослідження в галузі експериментальної, клінічної та виробничої трансфузіології; розроблення теоретичних основ клінічної та виробничої трансфузіології; надання консультативно-методичної допомоги закладам служби крові з питань виробничої трансфузіології та лікувальним закладам з питань клінічної трансфузіології.

    Друга ланка — спеціалізовані заклади служби крові: республіканські, обласні та міські СПК і ЦК, підпорядковані управлінню охорони здоров'я обласної або міської державної адміністрації. Основні завдання СПК і ЦК — забезпечення лікувально-профілактичних закладів компонентами та препаратами донорської крові; планування, комплектування, організація медичного огляду та облік донорських кадрів; обстеження донорів крові та її компонентів; заготівля донорської крові, її компонентів та виготовлення препаратів плазми крові; впровадження нових технологій заготівлі крові, її компонентів та виготовлення препаратів плазми крові; надання організаційно-методичної та консультативної допомоги лікувальним закладам з питань клінічної трансфузії; контроль за правильним використанням компонентів та препаратів донорської крові; аналіз випадків посттрансфузійних ускладнень та розроблення заходів з метою запобігання їм; організація пропаганди донорства серед широких верств населення із залученням засобів масової інформації.

    Третя ланка — ВТ, що є структурним підрозділом медичного закладу на 150 і більше ліжок. Завдання ВТ — забезпечення лікувальних закладів компонентами, препаратами плазми крові, груповими і антирезусними сироватками (реагентами); заготівля компонентів донорської крові відповідно до потреб лікувального закладу; організація зберігання та раціонального використання крові, її компонентів і препаратів плазми, групових і антирезусних сироваток (реагентів); запровадження у комплексну програму лікування нових препаратів плазми крові та кровозамінників, проведення гемотерапії за спеціальними-методами (обмінний, обмінно-замінний, внутрішньоартеріальний, внутрішньокістковий, плазма, цитаферез); ізосерологічне обстеження крові хворих та здійснення індивідуального підбору крові донорів і хворих на сумісність; своєчасна передача невикористаних компонентів донорської крові на СПК для перероблення; збір та проведення аналізу результатів трансфузійної терапії в лікувальному закладі.